Останнім часом в наше життя стрімко увійшли новітні технології, які активно впливають на соціальні та психологічні процеси в суспільстві. Миттєва передача даних і пошук потрібної інформації, підтримка зв’язку з друзями, покупки, он-лайн ігри, кіно та багато інших зручностей – все це досягнення сучасних технологій, якими активно користується людство.

     Однак, така ситуація має і зворотній бік. Наприклад, надмірне захоплення комп’ютером поступово підриває фізичне та психічне здоров’я, руйнує нервову систему і в результаті робить людину не лише хворою, але й самотньою.

     Для повноцінного відчуття щастя кожному з нас потрібна реалізація чотирьох основних сфер життя – здоров’я, сім’я, соціум і багатство. Якщо у якійсь із сфер виникає прогалина, людина намагається заповнити її якоюсь із тих трьох, що лишились.  Якщо ж проблеми виникають у двох сферах, то одна з тих, що залишається, стає хворобливою пристрастю, своєрідною манією. Широке розповсюдження комп'ютерних технологій, що знайшли застосування як у професійній сфері так і в повсякденному житті мільйонів людей та створення Всесвітньої Інтернет-мережі, сприяли виникненню  різних  форм залежності.

    Форми залежності від сучасних телекомунікаційних технологій:

Інтернет-адикція - нав’язливе  бажання увійти до Інтернету, знаходячись офф-лайн, і нездатність вийти з Інтернету, будучи он-лайн;

Ітернет-мобільна   адикція - доступ в Інтернет-мережу з мобільного телефону;

Аудіо/відео-адикція - прослуховування музики на аудіоплеєрі, чи перегляд відеокліпів на відеоплеєрі;

Телевізійна        адикція - залежність від надмірного перегляду новин, серіалів чи будь-яких передач чи фільмів;

Гаджет-адикція  - пристрасть до володіння конкретним мобільним обладнанням, приладом, що має вихід в Інтернет: стільниковим телефоном, смартфоном, комунікатором, міні-комп’ютером і залежність від його використання.

Кібероніоманія - прагнення здійснювати нові покупки в інтернет-магазинах без необхідності їхнього придбання і врахування власних фінансових можливостей, нав'язливе бажання участі в аукціонах;

Кіберкомунікативна залежність - спілкування в чатах, участь у телеконференціях;

Оn-line-гемблінг - гіперзахопленість індивідуальними та/або мережевими он-лайн іграми;

Оn-line-лудоманія - патологічна схильність до азартних ігор у віртуальних казино.

   Сучасна людина, яка провадить активне соціальне життя, може відчувати себе комфортно тільки тоді, коли кожен день має доступ до мобільного зв’язку, соціальних мереж та електронної пошти. Для багатьох людей Інтернет став основним середовищем їх активності – місцем, де спілкуються і будують близькі стосунки, місцем, з яким пов’язані очікування та розчарування.  Але є один важливий момент: навіть зовсім безневинне, на перший погляд, захоплення може стати згубним для організму, якщо не знати міри.

91%  - це  чат-залежні  учасники форумів, чатів, групових ігор, телеконференцій, а також інших ресурсів, націлених на спілкування.

9%  - веб-залежні від нових доз інформації  (віртуальний серфінг по сайтам, порталам та ін.)

5,8% дорослого населення і 12,4% молоді страждають від Інтернет-залежності.    

 ( за даними Національного агентства з інформаційного суспільства)

     Вчені дослідили, що виникнення Інтернет-адикції не підпорядковується закономірностям формування залежностей, які встановлені на підставі спостережень за курцями, наркоманами, алкоголіками або патологічними гравцями. Якщо для формування традиційних видів залежності потрібні роки, то для Інтернет-залежності цей термін різко скорочується:

за даними К. Янг 25% адиктів набули залежності через шість місяців після початку роботи в Інтернеті, 58% – протягом другого півріччя, а 17% – через рік.

     За даними МОЗ кількість користувачів Інтернету в Україні становить близько        11 млн.  Половину комп’ютерної аудиторії складають підлітки, які до трьох годин на добу сидять за комп'ютером, граючи в ігри або блукаючи мережею Інтернет.

     Мобільний зв’язок: зручність та наслідки

     Нині понад третина населення Землі користується послугами стільникового зв’язку. Зручності – безспірні.

Однак, чи безпечне для нашого фізичного та психічного здоров’я це диво техніки?

     Річ у тім, що мобільний телефон — це джерело постійного надвисокочастотного випромінювання, за допомогою якого і здійснюється зв’язок. Під час роботи мобільного телефону електромагнітні випромінювання приймаються приймачем не тільки базової станції , але й тілом користувача, передовсім його головою.

     Під час розмови голова поглинає від 10,8% до 98% випромінюваної енергії. Це випромінювання пригнічує тонкі електромагнітні імпульси клітин живих організмів. Впливу електромагнітного випромінювання піддається головний мозок, периферичні рецепторні зони вестибулярного, слухового аналізаторів, сітківка очей. Найнебезпечнішою частиною мобільників є антена, саме вона продукує хвилі надвисоких частот. Вони шкідливі тим, що нагрівають організм «зсередини» на клітинному рівні. Особливо від цього потерпають ті частини тіла, які не омиваються кров’ю, а відтак залишаються поза системою терморегуляції організму. Зокрема, кришталик ока. Від внутрішнього перегрівання він руйнується і мутніє.

    Вчені рекомендують батькам у жодному разі не купувати мобільних телефонів дітям, молодшим за 8 років.  А в старших  суворо регламентувати кількість розмов.

    Система стільникового зв’язку сьогодні працює в діапазоні 450-2100 Мг. Це випромінювання, яке належить до так званого неіонізуючого випромінювання для організму людини. Діапазон хвиль звукового діапазону людини, область звуків, які чує людина, простягається від 16 до 20 тисяч Гц (1 Гц – це 1 коливання в секунду). Отже, область частот стільникового зв’язку складає десятки мільйонів Гц.

    За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, користування мобільним телефоном понад 1 годину на день помітно погіршує зір та слух.

     Результати дослідження, проведеного науковцями, показують, що мобільний телефон може викликати в людини таку ж залежність, як куріння або азартні ігри.

     Залежність виникає в першу чергу не від розмов по телефону, а від різних можливостей, які надає coтoвий: SMS , MMS, знайомства по мобільнику, ігри.

Британські дослідники назвали мобільний телефон "черговим наркотиком нового покоління". За їх даними, кожен шостий мешканець планети знаходиться під впливом цієї залежності.

     Якщо вам доводиться багато спілкуватися мобільним телефоном, не тримайте його постійно біля вуха. Купіть собі навушники. Це частково  зменшить вплив надпотужного випромінювання.

Майте на увазі, що не всі апарати мобільних телефонів мають однакове за силою випромінювання: одні - більше, другі — менше. Тому, купуючи телефон, обов’язково попросіть показати копію сертифіката на обрану Вами модель, де буде зазначено, що вона відповідає вимогам стандарту FCC. А це означає, що дана модель не перевищує і так високі показники випромінювання.

Не обирайте маленькі моделі мобільних телефонів, вони мають потужніше випромінювання порівняно з більшими.

Намагайтеся не використовувати мобільник у транспорті (тролейбус, автобус, автомобіль, особливо метро), оскільки в цьому випадку випромінювання мобільного телефону зростає.

Набравши потрібний номер, не притискайте відразу телефон до вуха — саме під час з’єднання відбувається найпотужніше випромінювання. Тому стежте за процесом виклику, дивлячись на екран мобільника, і лише після того, як з’єднання відбулося, підносьте його до вуха.

Тримайте телефон не ближче двох метрів від ліжка, щоб віддалити себе від випромінюваного ним поля.

Якщо на екрані Вашого мобільника кількість «антенок» зменшилася, це означає що Ви потрапили в зону слабкої дії сигналу. Таке трапляється в приміщеннях вокзалів, аеропортів, метро, в підвалах. Намагайтеся уникати користування мобільним телефоном у таких умовах, бо інтенсивність його електромагнітного випромінювання збільшується в кілька разів.

    Досить часто діти обмежуються переглядом в комп’ютері детективів, бойовиків, фільмів жаху та трилерів, використовують його для сумнівних ігор. Дуже багато дітей та підлітків проводять майже весь свій вільний час у віртуальному світі, нехтуючи навчанням, друзями, здоров’ям. У них виникла нова форма залежності – комп’ютерна

Багато дітей зізнається, що нерідко грають в ігри довше, ніж планували. А це негативно позначається на навчанні. Вчені виявили, що комп’ютерні ігри стимулюють лише певну частину дитячого мозку, тому діти повинні більше читати, писати й займатися математикою. До того ж дітям корисно бавитися на вулиці та якомога більше спілкуватися з іншими дітьми.

Існує ще одна небезпека для здоров’я від того, що діти довго вдивляються у монітор – від цього псується зір. Під час роботи з комп’ютером шкідливими факторами є електромагнітне випромінювання і статична електрика. Виміри, які зробили експерти академії наук показали, що вона є такою ж, як і радіаційний фон землі. Електромагнітне випромінювання від якісного комп’ютера відповідає нормативам. Однак із бокових і задніх стінок комп’ютера низької якості рівень електромагнітних випромінювань може бути підвищеним. Також у приміщенні, де працює комп’ютер, змінюється рівень вологості повітря. Діти можуть болісно реагувати на такі зміни: у них може з’явитися сухість в горлі, покашлювання. А тому при роботі з комп’ютером необхідно дотримуватись таких правил безпеки:

o       комп’ютер потрібно розташовувати в кутку чи задньою стінкою до стіни;

o       у приміщенні, де працює комп’ютер, необхідне щоденне вологе прибирання;

o       до і після роботи на комп’ютері слід протирати екран спеціальними серветками;

o       вважають, що наші зелені друзі – кактуси – також допомагають зменшити негативний вплив комп’ютера;

o       під час грози обов’язково вимикайте комп’ютер;

o       не забувайте частіше провітрювати кімнату.

У Японії вчені досліджували наслідки багатогодинного перебування дітей  у віртуальному інформаційному просторі, зокрема під час багатогодинної комп’ютерної гри. Результати цих досліджень вражають:

§        у дітей, які грають у комп’ютерні ігри, можуть виявлятися хронічні зміни у розвитку головного мозку;

§        комп’ютерні ігри стимулюють лише ті частини головного мозку, які відповідають за зір та пересування і не допомагають у розвитку інших його важливих ділянок;

§        у дітей, які довго грають у комп’ютерні ігри, не розвиваються лобні долі мозку, що відповідають за поведінку, тренування пам’яті, емоції, навчання. Ці частини мозку повинні розвиватися  до досягнення дорослого віку.

Не можемо ми сьогодні не згадати і про мобільні телефони: їх користь і шкоду.

 Ми звикли ставитися до мобільного телефону як до цілком безпечної речі, тому й носимо його в кишені, сумочці чи на шиї. Виявляється, це дуже небезпечно. Не так давно відразу кілька фатальних випадків сталися внаслідок вибуху мобільних телефонів. Це шокувало мільйони їх власників. Ось деякі приклади таких випадків:

Ø     У Китаї внаслідок вибуху мобільника загинув підліток, який мав звичку носити апарат у кишені сорочки.

Ø     59-річний каліфорнієць дістав опіки половини тіла внаслідок самозаймання мобільного телефону в його кишені.

Ø     Ще одна американка постраждала від вибуху мобільника – обпечені обличчя і руки.

Ø     Через займання акумулятора мобілки сталася пожежа в одній з московських квартир.

Ø     У Дніпропетровську внаслідок самозаймання телефону, який був підключений до зарядного пристрою, загинуло подружжя.

Ø     Кілька випадків вибуху мобільних телефонів зафіксовано в Київській області.

А нещодавно в редакції газети „Експрес” (м. Львів) серед білого дня в одного з журналістів вибухнув мобільний телефон. А сталося ось що: мобільний, який годину тому було під’єднано до зарядного пристрою, раптом вибухнув. І таких випадків багато. Більшість з них трапляються саме вночі.  Хоча в цей час заряджати апарат і справді зручно, задля безпеки потрібно змінити свої звички. Удень, принаймні, більше шансів вчасно зреагувати на ситуацію. Крім того, йдучи у сауну чи на пляж, залишайте мобільник удома. Ризик вибуху акумуляторного пристрою під впливом температури понад 30°  збільшується втричі.

 Про заходи безпеки з мобілками говорять уже давно: краще носити апарат у спеціальних чохлах, аби уникнути контакту з тілом. Не варто класти його до кишені, особливо нагрудної. Зовсім неприпустимо носити телефон на шийному шнурочку, коли він звисає у ділянці сонячного сплетіння. Не можна залишати трубку заряджатися на легкозаймистих предметах (папір, килим) і не ставити

телефон на зарядку вночі, адже більшість апаратів вибухає саме під час заряджання. А ще – не купуйте батареї невідомих виробників, які декларують величезну електричну ємність. Крім того, несумлінні виробники, аби здешевити свою продукцію, не обладнують її вмонтованими схемами захисту. І ще. А також, як бачимо, небезпека може чатувати на нас ще й у вигляді травмування. Навряд чи застереження медиків приведуть до того, що хтось відмовиться від цього зручного засобу спілкування. Адже для дітей – це оперативний зв’язок з батьками. Нині мобільний телефон дає можливість своєчасно повідомити батькам, що діти закінчили навчання, і взагалі де вони знаходяться на протязі дня.

Проте на уроці використання телефонів може заважати проводити повноцінний навчальний процес. До того ж під час виконання самостійних, контрольних робіт в учнів часто виникає ідея використати мобільний телефон як джерело списування. Більшість школярів користується телефоном з відеокамерами, доступом до Інтернету. Діти хочуть бути оригінальними, щоб когось принизити чи самому похизуватися. Таким чином пропагується жорстокість і розпуста. Поява подібних тенденцій в учнівському середовищі викликає занепокоєння і стурбованість. В зв’язку з цим міністр освіти видав наказ Міністерства освіти і науки України від 24.05.07 № 420 „Про використання мобільних телефонів під час навчального процесу”. Цим наказом забороняється користування з 1 вересня 2007 року мобільним телефоном у школі. Учні мають користуватися мобілками лише як засобом зв’язку і не під час уроків.

    Подібні ігри, як і фільми жахів, на психіку дітей впливають вкрай негативно. Через перемогу нехай іграшкового, але ж зла діти зазнають могутнього стресу, самі того не усвідомлюючи. А стрес руйнує їхню нервову систему.

У результаті — порушення сну, заїкуватість, уповільнений розвиток. Дитина перебуває у стані нервового перенапруження, мозок її не відпочиває, а це призводить до страшних наслідків. Дитячі страхи провокують фобії, а фобія — крок на шляху до манії переслідування. Ця гра провокує порушення пам’яті, в’язкість мислення, патофізичні ілюзії (коли до відчуттів додаються невідповідні уявлення). У цій грі добро ніколи не перемагає, зло постійно повертається, отже, зміщуються моральні принципи. Діти починають вірити, що зло непереможне.

Чи може підліток, для якого гра стала самоціллю, розвиватися як гармонійна особистість, реалізувати свої здібності? Адже залежність у будь-якій формі — це рух по замкнутому колу, де немає розвитку.

Головною причиною виникнення комп’ютерної залежності у дітей психологи вважають недостатнє спілкування і взаєморозуміння з батьками і однолітками.

Якщо ви помітили перші ознаки комп’ютерної залежності у дитини, спробуйте звернути її увагу на щось інше, цікаве (спортивні змагання, прогулянки, цікава поїздка тощо). Якщо це не дає бажаного результату, зверніться до психолога.

Взагалі я вважаю, що сучасним школярам не потрібен інтернет. Адже не секрет, що сьогодні українським школярам зробити домашнє завдання — не проблема. Якщо батьки підключили до інтернету комп’ютер, — варто лише натиснути клавішу, щоб знайти потрібну інформацію... Але ж школярі та студенти просто перестають мислити. Яких ми спеціалістів отримуємо сьогодні. Батькам же, які піклуються про фізичне і психічне здоров’я дитини, слід взагалі не підключати комп’ютер до мережі, або, якщо ви своєму нащадкові довіряєте, встановити чітко регламентований годинник для роботи в інтернеті. І перевіряти, чим займається дитина, інакше псевдоспілкування з однолітками виллється в пошук зовсім інших сайтів. Якщо розповсюдження друкарських і відеоматеріалів, пов’язаних із розпустою, ще хоч якось контролюється державою, то вихід на аналогічні сайти в інтернеті доступний всім.

Таким чином, надмірне захоплення комп’ютерними іграми не лише спричиняє соціальну дезадаптацію, відставання у навчанні та стрес, а й шкодить фізичному здоров’ю.

    Я  помічаю велику залежність учнів від гри на телефонах  під час перерви, на ГПД . Заходячи на урок, дитина ще знаходиться під враженням гри, тому здатність активно долучитися до уроку, сприйняття матеріалу помітно знижується. А деякі учні потайки намагаються продовжити гру, навіть, на уроці. Це прикро усвідомлювати. Але на жаль, ці учні не розуміють, що шкодять собі та заважають іншим. Тому вчитель повинен витрачати дорогоцінний час уроку, щоб долучити їх до роботи. Єдине добре, що таких учнів одиниці в класі.

Шановні батьки ! Потрібно зрозуміти важливість контролю за використанням дитиною телефону, планшету, комп’ютера, бо самі батьки вже зіткнулися з цією проблемою. Зрозуміло, що Ви хочете кращого для своїх дітей, купуючи їм iPad, iPhon, планшети, а це інколи призводить до зовсім зворотнього результату.