Переважна більшість батьків користується мобільними, які давно вже не просто телефони, а ґаджети з мультимедійними функціями. Дитина бачить цей предмет у руках дорослих і, звісно, наслідує їх. Чомусь саме в цих випадках усі забувають, що одним з головних і найдавніших методів навчання є наслідування, особливо в ранньому віці. Тож, хочете ви чи ні, але коли ви користуєтеся сучасними технічними засобами, ваша дитина  теж буде їх освоювати.

Інша річ, скільки часу дитина проводить, заворожено "втупившись" в екран, і що саме вона там робить. Часто трапляється, що батьки самі пропонують дитині пограти, "щоб було тихо". Гарний спосіб, якщо натомість нічого іншого не можна запропонувати.

Завдання батьків — запропонувати цікаву альтернативу комп'ютерним іграм. Але якщо мама весь час сидить у соцмережах, а тато — перед телевізором, що залишається робити дитині? Правильно, наслідувати батьків!

 А заборони й покарання ні до чого доброго не приведуть, просто спричинять нерозуміння й агресію. Ваше завдання — навчити малюка використовувати комп'ютер не тільки для того, щоб розважатися, а й щоб чогось навчитися, дізнатися щось нове.  Правильно підібрані комп'ютерні ігри можуть допомогти дитині у формуванні певних навичок. Вони розвивають увагу, логічне й абстрактне мислення, швидкість реакції, допомагають навчитися ухвалювати самостійні рішення.

Ну й, звичайно, дитині слід надати альтернативу — спільне з сім'єю дозвілля, спорт, творчість, інші захоплення. 

 За дослідженням учених Чикагського університету комп’ютерні onlіne-ігри      мають як позитивний, так негативний вплив. Вони можуть викликати агресію, психологічні проблеми. У Японії вчені досліджували наслідки багатогодинного перебування дітей  у віртуальному інформаційному просторі, зокрема під час багатогодинної комп’ютерної гри.

Результати цих досліджень вражають:

–  у дітей, які грають у комп’ютерні ігри, можуть виявлятися хронічні зміни у розвитку головного мозку;

– комп’ютерні ігри стимулюють лише ті частини головного мозку, які відповідають за зір та пересування і не допомагають у розвитку інших його важливих ділянок;

–  у дітей, які довго грають у комп’ютерні ігри, не розвиваються лобні долі мозку, що відповідають за поведінку, тренування пам’яті, емоції, навчання. Ці частини мозку повинні розвиватися  до досягнення дорослого віку.

Існує ще одна небезпека для здоров’я від того, що діти довго вдивляються у монітор – від цього псується зір

Лікар-психіатр Олексій Мішин розповідає про шкідливий вплив планшетів на дітей:

«Нещодавно мені вдалося побувати в одній зі шкіл на батьківських зборах четвертих класів. На моє запитання, чи є у ваших дітей планшети, ствердно відповіли 80% батьків. Коли я їм заявив, що це жахливо, деякі з них мені з подивом відповіли: «А що тут такого? Ми їм на планшеті тільки ігри для розвитку даємо».

Із сумом доводиться констатувати, що більшості сучасних дітей планшети і телефони потрапляють у руки з 7 до 10 років. Відразу скажу, що це той самий вік, коли подібні іграшки можуть заподіяти максимальну шкоду здоров'ю дитини. У цей період у дітей інтенсивно розвиваються кістково-м'язова система і хребетний стовп. Багато разів доводилося спостерігати, як дитина стоїть або сидить, згорбившись, за своїм планшетом.

У такому положенні вона може перебувати часом годинами. А якщо у дитини неправильно формується постава, що веде до сколіозу та інших захворювань, то, значить, неправильно будуть розвиватися і кістково-м'язова система, серце, легені та інші внутрішні органи. Хребет впливає буквально на все! Отже, перше, що ми можемо отримати, - серйозні проблеми зі здоров'ям.

Крім того, дитячими психологами та фізіологами наголошується, що в період з 7 до 10 років дитина багато в чому пізнає світ через дотик, тобто через руки. Саме в цей час дитинча повинне захоплюватися малюванням, ліпленням і конструкторами, різними розвивальними рухливими іграми. А коли воно працює з планшетом, то нічого не відчуває, крім цієї гладкої тактильної поверхні. Усі відчуття губляться. У підсумку по-іншому розвивається його головний мозок.

Також лікарі та соціологи встановили негативну роль планшетів і телефонів у соціальній адаптації дитини,

Я вже не кажу про руйнівну дію на психіку різних розважальних ігор та стрілялок. Ці ігри впливають на дитину таким чином, що їй уже неможливо буде відрізнити добре від поганого, у неї стираються межі між поняттями про добро і зло. У свідомості у неї розмивається грань між реальним життям і мультимедійною війнушкою. І надалі ми можемо отримати те, що ми отримали з тим московським школярем, який розстріляв свого вчителя. Увесь цей негатив так швидко, без будь-яких перепон проходить у головний мозок дитини і відкладається там на підсвідомості, що просто дивуєшся!

Ну й останнє, що я хотів би відзначити як дитячий психіатр. Коли дитина дивиться, як по екрану його планшета бігають, стрибають і стріляють мультяшні фігурки, то це видовище негативно діє через зорові аналізатори на нервові закінчення і головний мозок. Це блимання на екрані призводить до дратівливості, тривожності, поганого сну. У результаті у нас росте невротик. На жаль, сьогодні статистика з нервових захворювань у дітей невтішна: більше ніж половині школярів можна було б поставити діагноз "нервовий розлад", якби їхнім батькам прийшло в голову відвідати лікаря. Але, на жаль, в поліклініку звертаються лише в найбільш запущених випадках. А тут ми самі створюємо ґрунт для того, щоб наші діти ставали психічно хворими людьми.

Важливо зрозуміти: чим пізніше до рук Вашої дитини потрапить планшет, тим краще. Адже чим старше, тим міцніше і стійкіше нервова система і психіка людини. Вплив на її нервову систему і головний мозок у 18 років буде не таким згубним, як це відбувається в учнів молодших класів,

Із сумом слід констатувати, що попри шкоду планшет або телефон для багатьох сучасних батьків є своєрідна «валюта» для купівлі власного часу. Адже, щоб чимось зайняти дитину, достатньо просто дати їй пристрій у руки. Вигода полягає у тому, що планшетом, на відміну від мультика, можна "придбати" необмежену кількість часу. Наприклад, малюк пристає до мами, він хоче поспілкуватися або пограти, але мамі ніколи - вона з обіду ще не подивилася телевізор чи не була в інтернеті. І щоб нейтралізувати дитину, вона дає їй... стільниковий телефон: на, пограй. Таким чином вона, як їй здається, убиває двох зайців: отримує півгодини вільного часу і дитина нібито розвивається, долучається до техніки і вчиться реагувати на її сигнали. Це не може не сподобатися їм обом. Перше насіння залежності впало на благодатний ґрунт.

У цьому ранньому віці у дітей за безпосередньої участі батьків формується поки що звичка розважати себе за допомогою комп'ютерних ігор і графічних програм. У дитини формується стійкий зв'язок - захотіла розважитися - взяла телефон/айфон/планшет/ноутбук. Жодні інші класичні дитячі розваги її уже не цікавлять. А хто б сперечався? І незабаром дитина і сама не захоче Ні читання книги, ні настільну гру, ні рухливі ігри не в змозі конкурувати з тими воістину безмежними можливостями, які дає комп'ютерний світ. Щовечора в будинку звучатимуть два слова: дай пограти!

Більше того, дитина вчиться не лише так розважатися, вона звикає перенаправляти, зміщувати свої емоції і почуття з живих людей на гру та інтернет-спілкування. І це теж відбувається за «допомогою» батьків. Дитині захотілося поспілкуватися з мамою, притиснутися до неї, обняти, а вона, зайнята чимось, суне їй свій телефон. Відбувається підміна об'єктів любові: захотілося ласки - вийди в інтернет. Захотілося спілкування з близькими по духу людьми - інтернет наше все. Діти не вчаться ділитися своїми переживаннями з близькими, відвикають бачити очі співрозмовника, розуміти його без слів. Відбувається емоційне збіднення покоління, багато сучасних дітей не вміють висловлювати своїх почуттів та емоцій. Пік переживань - це «Вау!», вимовлене абсолютно байдужим тоном. Усі наші «Ух, ти!», «Здорово!», зрештою «Потрясно!» пішли у небуття.

Лише від нас, а не від когось іншого залежить, ким виростуть наші діти і чи будуть вони здорові як фізично, так і психічно.