Четвертокласники

         Четвертий рік навчання в молодших класах завершує перший етап шкільного життя дитини. Четвертокласники – це випускники початкової школи. Саме цей факт багато в чому визначає ті акценти, які розставляють дорослі у взаємодії з дітьми даного віку. Перспектива переходу в середню школу заставляє дорослих звертати первинну увагу на сформованість в четверокласників учбових умінь та навиків.

       До четвертого класу у більшості дітей вже складається індивідуальний стиль учбової роботи. Спільний підхід дитини до її виконання добре просліджується при підготовці домашніх учбових завдань. Так, наприклад, деякі діти приступають до уроків відразу після приходу зі школи, іншим потрібний відпочинок (різної тривалості). Хтось швидко і легко включається в роботу, в інших багато часу займає підготовчий період. Одні діти починають виконувати домашні завдання з важких учбових предметів, інші, навпаки, з легких. Хтось краще засвоює матеріал з опорою на графічні зображення (малюнки, схеми і т.д.), інші надають перевагу словесному поясненню і так далі.

       Відмінності в спільному підході до виконання учбової роботи пов'язані з індивідуально-типологічними особливостями дітей, їх працездатністю, специфікою пізнавального розвитку, переважаючим типом сприйняття і переробки інформації, неоднаковим інтересом до різних учбових предметів і так далі.

        Індивідуальний стиль учбової роботи виявляється не лише в спільному підході до виконання учбових завдань, але і у використанні школярами різних учбових умінь і навиків. Володіння продуктивними прийомами учбової роботи означає, що школяр придбав уміння вчитися: він здатний якісно засвоювати пропоновані знання і, у разі потреби, добувати їх самостійно.

    Які ж спільні уміння важливі для успішного навчання?

Серед них можна виділити наступні уміння:

– слухати вчителя;

– виділяти головну думку повідомлення;

– зв'язно переказувати зміст тексту;

– відповідати на питання до тексту;

– ставити питання до тексту;

– робити змістовні виводи на основі отриманої інформації;

– письмово виражати свою думку;

– використовувати додаткові джерела інформації, користуватися довідковою літературою (словниками, енциклопедіями та ін.);

– адекватно оцінювати результати власної роботи.

        Більшість цих умінь спирається на розумові здібності: уміння порівнювати і знаходити спільне і різне; уміння виділяти головне, відрізняти істотне від неістотного, робити логічні висновки і виводи.

      Вчитися всьому цьому необхідно в початковій школі, поки об'єм учбового навантаження в значній мірі дозований. У середніх класах ці уміння виявляться життєво необхідними, оскільки помітно зростає кількість нової інформації, складнішим стане і її зміст. У цій ситуації випробуваний спосіб багатократного повторення, який ще виправдовував себе в початковій школі, буде вельми неефективним. Невміння ж правильно працювати з учбовим матеріалом може стати причиною зниження успішності, невиправданої перевтоми учнів.

       Для того, щоб зрозуміти, в якому ступені четверокласники володіють деякими з основних прийомів учбової роботи, можна простежити, наприклад, за тим, як дитина готується до переказу заданого додому параграфа з природознавства. Чи читає малюк весь текст кілька разів підряд, намагаючись запам'ятати все відразу? Чи читає всього один раз і, не переказуючи, упевнений, що все добре знає? Чи фіксує увагу на утриманні окремих абзаців, не встановлюючи потім зв'язку між ними? Чи відповідає на питання до тексту?

Дітей необхідно учити працювати з учбовим текстом: учити виділяти головну думку; складати план тексту; запам'ятовувати зміст тексту і переказувати його з опорою на план і так далі.

Навик зв'язного переказу зручно розвивати не лише на учбовому матеріалі: можна попросити дитину розповісти зміст прочитаної книги, побаченого кінофільму, описати події минулого дня та ін.

До четвертого класу у більшості школярів намічається диференціація учбових інтересів, складається різне відношення до учбових предметів: одні дисципліни подобаються більше, інші – менше.

Перевага тих або інших учбових предметів багато в чому пов'язана з індивідуальними схильностями і здібностями дитини: комусь подобається математика, у когось яскраво виявляються лінгвістичні здібності і так далі.

А якщо у дитини жодних особливих переваг і інтересів не виявляється? Психологічні дослідження показують, що ні до чого не здатних дітей немає. Навіть якщо школяр не виділяється своїми учбовими успіхами і, на перший погляд, однаково байдуже відноситься до всіх предметів, він неодмінно виявляє схильність до кращого засвоєння учбового матеріалу того або іншого змісту. Саме такі схильності, вказуючи на сильніші сторони розвитку дитини, і необхідно підтримувати.

Не слід також забувати, що життя дітей не обмежується стінами школи. За її межами маля може бути занурене в такі заняття, які дозволять йому проявити свою умілість, добитися успіху, знайти упевненість в собі.