Іменник - це частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? що? (черговий, патріот, птеродактіль).

Предметом у граматиці вважається все, про що можна спитати хто це? що це?, напр.: хто це?- вчений; що це?- картопля.

СИНТАКСИЧНА РОЛЬ ІМЕННИКА

Основна синтаксична роль іменників - підмет (Політики погомоніли трохи та й розійшлися) тадодаток (Василь знайшов Степана).

Більшість іменників може вживатися в однині й у множині: артист — артисти, кінь — коні, стіл — столи.
Іменник у формі однини вживається для позначення одного предмета, іменник у формі множини — для позначення двох і більше предметів.
Проте є іменники, що мають лише форму однини. До таких іменників належать назви:
•    речовин: молоко, масло, залізо, руда;
•    почуттів: радість, піднесення, вірність, кохання;
•    власні назви: Вінниця, Дунай, Місяць, Леся Українка.
Деякі іменники мають тільки форму множини. Це назви:
•    парних або таких, що складаються з кількох частин, предметів: ножиці, окуляри, двері, сани, меблі, шахи;
•    речовин: вершки, дріжджі, консерви, парфуми;
•    сукупностей предметів: гроші, джунглі, надра, хащі;
•    відрізків часу, свят, обрядів: канікули, іменини, вечорниці;
•    почуттів, станів: жалощі, гордощі, веселощі, прикрощі;
•    географічні назви: Черкаси, Альпи, Афіни.
Іменники, які позначають сукупність однакових або подібних предметів, що сприймаються як єдине ціле, називаємо збірними: товариство, колосся, коріння, молодь.
Збірні іменники мають форму однини: золоте листя.

Уживаються тільки в однині:

- власні назви (Одеса, Донбас, Тарас Григорович Шевченко, Чумацький Шлях).

Зверніть увагу! Власні іменники в окремих випадках можуть мати і форми множини (сім’я Сосніних, справа Артамонових).

- іменники, що означають збірні поняття, сукупність однорідних осіб або предметів, що мисляться як одне ціле (професура, рідня, піхота, селянство, молодь, коріння, гілля);

- більшість іменників, що означають матеріал, речовину, хімічні елементи тощо (золото, сталь, молоко, чай, кисень, водень, вуглець, бензин, електрика).

Зверніть увагу! Деякі іменники цієї групи при означенні різних сортів даної речовини можуть вживатися і в множині (технічні масла, чаї першого сорту, мінеральні води).

- абстрактні назви, що означають якості, властивості, дії (сміливість, бадьорість, краса, висота, глибина, спокій, радість, патріотизм, біганина, нудьга).

Зверніть увагу! Деякі іменники цієї групи, набуваючи значення конкретності, можуть мати і форми множини (висоти науки, глибини моря, красоти природи).

Вживаються тільки у множині:

- власні назви (Карпати, Чернівці, Альпи);

- іменники, що означають предмети парної або симетричної будови (окуляри, ножиці, ворота, ковзани, сани);

- іменники, що означають масу, речовину (дріжджі, помиї, парфуми, вершки);

- назви періодів часу, подій, ігор (канікули, іменини, дебати, піжмурки, шахи);

- деякі іменники дієслівного походження (радощі, веселощі, гордощі).

Усі іменники, що вживаються тільки у множині, не мають ознак граматичного роду.

Збірні іменники

Серед іменників, що означають загальні назви, виділяються так звані збірні іменники, які означають сукупність однорідних предметів, що сприймаються як одне ціле (молодь, студентство, дітвора, гілля, бурячиння).

Збірні іменники, що означають сукупність тварин і неживих предметів, речей, відповідають на питання що?: вороння, ганчір’я. Збірні іменники характеризуються властивими їм граматичними особливостями. Вони виділяються серед інших іменників передусім своїми особливостями форм словозміни і словотворення.

Збірні іменники, означаючи сукупність предметів як єдине ціле, вживаються лише в однині. Означаючи предмети, які не піддаються лічбі, вони не можуть сполучатися з кількісними числівниками і не вживаються у множині.

Зверніть увагу! Не є збірними іменники: група, загін, рота, команда, ансамбль, народ, хор (хоч вони і означають певну сукупність). Вони означають предмети, які піддаються лічбі. Ці іменники можуть вживатися і в множині: дві групи, три загони, чотири роти, п’ять команд тощо.

Збірні іменники можуть сполучатися лише з неозначено-кількісним числівником багато і дробовими числівниками: багато дітвори, чотири п’ятих селянства.

Збірні іменники творяться за допомогою суфіксів -ств(о), -цтв(-о), -инн(-я), -н(-я), -ин(-а), -ст(-а), -ур(-а), -ат, -ник, -як та ін.: птаство, козацтво, картоплиння, собачня, городина, агентура, терник, вишняк.

1.Іменники, які вживаються тільки в однині:

а) збірні іменники: малеча, гайвороння;

б) частина іменників з речовинним значенням: масло, кисен;

в) назви абстрактних понять (з суфіксами -їзм, -ість, -ин (а), -изн (а), -їнь, -от (а)): молодість, сліпота;

г)  більшість власних назв: Київ, Дніпро;

ґ) назви дій, станів (з суфіксами -анн(я), -енн(я), -цтв(о), -б(а)): виконання, рахівництво, боротьба;

д) назви емоцій, почуттів: журба, сум;

е) іменники, що означають назви овочів, зерна, трав, ягід тощо: смородина, жито.

2.Іменники, які вживаються тільки в множині:

а) парні предмети: ножиці, ворота;

б) речовини, матеріали в сукупності: дріжджі, харчі;

в) залишки речовини: об'їдки, висівки;

г)   грошові суми, кількісно не окреслені: гроші, фінанси; проміжок часу: будні, канікули;

д) народні свята та обряди: обжинки, заручини;

е) процеси, дії, які складаються з повторень або в яких беруть участь двоє і більше осіб: переговори, заробітки;

є) емоції та переживання: радощі, заздрощі;

ж) деякі власні назви: Соловки, Лубни.